13 вересня Україна і світ відзначали Міжнародний день пам’яті жертв фашизму. Це день, коли вшановуються десятки мільйонів людей, які загинули під час Другої світової війни, день поминання полеглих у боях солдат, а ще більше - мирних людей різних національностей, які загинули під бомбами, від хвороб, голоду, холоду та у концтаборах. Та на жаль історія повторюється.
Питання війни і миру сьогодні знову перебувають на першому місці міжнародного та європейського порядку денного. На жаль маємо всі підстави говорити про фактичну тотожність фашистських режимів ХХ століття та сучасної російської диктатури. Російська Федерація, цинічно розтоптавши міжнародне право, анексувавши Крим та розпаливши збройний конфлікт на Донбасі, сьогодні знову руйнує систему європейської та світової безпеки. Зухвала російська агресія становить загрозу не лише для України, а й для всього цивілізованого світу, його безпеки і стабільності.
Путінська Росія намагається захопити всі території, де мешкають етнічні росіяни і російськомовні. За останні 20 років Росія напала на Грузію, спровокувала конфлікт у Молдові, підтримуючи штучно створені нею ж сепаратистські режими на частині території цих країн, придушила кривавими репресіями волелюбний чеченський народ, здійснила збройну інтервенцію в Україну.
Має місце яскраво виражений культ мілітаризму в Росії. Класичними ознаками фашистського режиму є апологетика війни, які останнім часом зашкалюють у російських фільмах та історичних телепередачах, при чому вороги у російському кінематографі завжди неросійської національності.
Як і кожен фашистський режим, офіційна Москва систематично критикує ліберально-демократичні цінності, які насмішливо зводить до прав секс-меншин та толерантності до мусульман, висміюючи це як найстрашніші аспекти демократії. А як альтернативу пропонується сильна країна із сильним вождем, якого бояться і поважають у світі - класична формула Муссоліні.
Типовою ознакою існування фашистського режиму в Росії є культ лідера, вождя нації, який кремлівська влада вибудувала шляхом маніпуляцій, репресій і залякувань, та успішно насадила серед збіднілого, задурманеного, й агресивно невдоволеного народу. Культ Путіна багато в чому перевершив своїми масштабами навіть культ Гітлера, і мільйони росіян щасливі, що ними ще з минулого століття править Путін, який «відроджує імперію, піднімає Росію з колін, збільшує армію та озброєння і протистоїть демократичному Заходу».
Широкого розмаху в Росії набули радикальні військово-спортивні та інші тоталітарні організації, подібні до Гітлерюгенду, зокрема «Наші», в яких молодь виховується в дусі агресії, ненависті, абсурдних історичних міфів, звеличуванні арійського минулого російської нації, та підготовки до війни. Загострений націоналістичний шовінізм, залякування опозиції, культ сильного лідера з твердою рукою, пошук зовнішнього ворога, ненависть до іноземців та побудова «держави страху» фактично повністю відтворюють модель фашистського диктаторського фашизму.