Україна переживає час трагічних викликів і випробовувань, яких, мабуть, вистачило б на кілька поколінь. 

Обдуривши і прирікши на злиденне існування свій народ, якому відведено роль безапеляційно любити свого вождя, агресор черговий раз намагається приборкати і зламати непокірного «молодшого брата». Для цього своїми «гуманітарними конвоями» цинічно завозить в Україну смерть і голод, а вивозить награбоване народне добро, дав у руки бандита-маргінала зброю і направив її проти своїх братів і сестер, значна частина яких вже давно недоїдає і опинилася на межі гуманітарної катастрофи. 

За цей час ми зрозуміли, що війна не буває красивою й естетичною. Війна – це ненависть, сльози і смерть. Війна – це невимовна біль втрат… друзів, близьких, рідних… А ще ця війна змусила нас навчитись відрізняти жертовність від жертвоприношення, переосмислити сформовані роками мирного конформізму поняття, усвідомити цінність для держави і суспільства життя кожної людини, кожного громадянина. 

Бо ця війна зробила багатьох наших співвітчизників заручниками жахливих обставин і лягла важким хрестом на їхні душі і сумління - чимало їх опинилося у полоні щедро посіяної зрадниками та агресором цинічної брехні і паніки, страху перед смертельним і добре підготовленим ворогом. 

Чи важлива для України свобода і гідність цих простих людей? Хто вони? Зрадники, злочинці чи жертви обману і маніпуляцій, яких внесено до списку «відьом» для полювання? Чи не цього домагається ворог? Чи не цим він лякав українців на Донбасі і в Криму задовго до початку агресії доведеними майже до досконалості технологіями? 

Хто має простити, як любляча мати, помилки заблукалих дітей? Чи є у них інша матір, яка розкаже правду про жахливі злочини путінського режиму, що за гаслами «русского мира», удаваної свободи і слов’янської єдності стоять цинізм і брехня, вбивство і грабунки, голод і знищення, а жодна ідея хворої людини не вартує дитячої сльози, бо історія, навіть якщо її ретельно «переписувати», для агресора і вбивці закінчується однаково? 

Усвідомлюючи це, співробітники Служби безпеки України ведуть наполегливу роботу у рамках спеціальної програми «На тебе чекають вдома» з повернення на підконтрольну територію України громадян, які добровільно відмовились від участі у НЗФ т.зв. «ДНР/ЛНР». 

Вона розповсюджується на осіб, які готові добровільно відмовитись від участі у терористичній діяльності та співпрацювати з правоохоронними органами України; не брали участі у вбивствах, катуваннях, зґвалтуваннях та інших тяжких злочинах; мають щире бажання виправити власні помилки чесною працею на користь України. 

Підстави для звільнення від кримінальної відповідальності для учасників терористичних формувань «ДНР/ЛНР» передбачені в межах чинного законодавства України. 

На даний час близько 100 осіб скористалися цією програмою і успішно повернулися до мирного життя. 20 осіб рішенням суду вже звільнені від кримінальної відповідальності. Нині триває робота з понад 200 особами, які виявили бажання повернутись. Надається консультативна допомога їх батькам та родичам. 

Реалізація програми супроводжується спеціальною інформаційною кампанією – понад 300 інформаційних висвітлень у радіо-, Інтернет, друкованих ЗМІ, загальнодержавних та місцевих каналах телебачення. Розповсюджено тисячі листівок, розміщено десятки бігбордів. 

Можна багато говорити про програму, її успіхи та поразки, здобутки та прорахунки, проте, з результатами цієї роботи української спецслужби змушені рахуватися самовпевнені путінські чекісти та їхні маріонетки на тимчасово окупованих територіях. 

Переконані, що ця робота і надалі сприятиме відновленню історичної справедливості, утвердженню нетерпимості до будь-яких проявів насильства, наближає Україну до відновлення її територіальної цілісності, утвердження миру і злагоди у суспільстві. 

На війну важко іти, а ще важче повертатися із неї. Відкинь страх і розгубленість, розчарування і біль – повертайся додому! На Тебе чекають! 

Телефони для довідок: +380639138593; +380967664104.