6 березня 1918 року Центральна Рада (тодішній парламент нашої держави) прийняла Закон «Про адміністративно-територіальний поділ України» відповідно до якого Слов'янськ став земським центром Донеччини - землі Української Народної Республіки, адміністративно-територіальною одиницею України вищого рівня.

У відповідності до прийнятого тоді Центральною Радою закону про адміністративно-територіальний поділ України на землі, було оголошено про включення до складу нашої держави території Подоння з центром в Острогозьку, а також українські етнічні повіти Вороніжщини та Курщини. А Бєлгородський повіт був розподілений між Харківською та Донецькою землями УНР.

Але вже в листопаді 1918 року в ході українсько-радянської війни наше місто остаточно перейшло під контроль більшовиків. Проте, не дивлячись на такий короткий період перебування Слов'янська у складі нашої незалежної держави, Слов'янськ того часу встиг дати нашій країні видатних українських воєначальників, таких як Анатазій Гонта (Бітюков Афанасій Полікарпович) - підполковник Армії УНР, походив з міщанської родини Слов'янська. З 15 січня 1921 року - командир 1-го кінного полку ім. Максима Залізняка Окремої кінної дивізії Армії УНР; Болдирєв Олександр Іванович - підполковник Армії УНР. З 15 березня 1918 року - командир Запорізького автопанцерного дивізіону Армії УНР, командир 23-го Запорозького полку ім. Яна Кармелюка, учасник Першого Зимового походу (сотник) Армії УНР. У 1921 році - командир 8-го Запорізького куреня ім. І. Богуна 3-ї бригади 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР; Нечаєв Петро Олександрович - підполковник Армії УНР. З 12 вересня 1920 року - начальник мобілізаційного відділу штабу 1-ї кулеметної дивізії Армії УНР. Станом на 1 жовтня 1922 року - начальник мобілізаційного відділу штабу 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР.

Нагадаємо, Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР), що була прийнята українським парламентом 29 квітня 1918 проголошувала: «Відновивши своє державне право, як Українська Народна Республіка, Україна, для кращої оборони свого краю, для більш певного забезпечення прав і охорони вольностей, культури і добробуту своїх громадян, проголосила себе державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною».