26 років тому, 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет країни. Фактично цей документ був програмою побудови самостійної держави і став одним із поштовхів до прийняття Акту проголошення незалежності України у 1991 році.

Декларація оголошувала державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Бажання відокремитись від Радянського Союзу вже тоді червоною ниткою пролягало у політиці України. «За» прийняття Декларації проголосували 335 депутатів, лише 4 - «проти», утримались - 26.

Практично всі положення документа суперечили Конституції УРСР, яка діяла на той час. Так, єдиним джерелом влади Декларація проголошувала народ України, який було визначено як усіх громадян республіки. Проте Основний Закон стверджував, що країну заселяли громадяни СРСР.

Незважаючи на всі перепони, українці прагнули до незалежності, демократії та самоідентифікації. Тому, прийнявши Декларацію про державний суверенітет, український народ зробив рішучий крок назустріч вільному майбутньому.

В різні часи та епохи українці неодноразово доводили силу своєї згуртованості й любові до Батьківщини. Сьогодні, через 26 років після оголошення Декларації про суверенітет, нам знову доводиться виборювати право самостійно визначати вектори руху та розвитку держави. Цей шлях є незворотнім і об’єднавчим - шлях демократичної країни.